Богдан, як він себе назвав, розповідає про те, що до початку війни він служив у рідному Луганську.

Після майдану, коли почався сепаратистський рух, загинув його друг. Невдовзі Богданові запропонували добровільно воювати в АТО. Він погодився, в зону АТО потрапив в липні. Спочатку вони, як «новачки», супроводжували колони, через деякий час почали брати участь в штурмах.

Як зазначає Богдан, спочатку йому було цікаво і страшно, але згодом втягнувся. Та коли повернувся додому , то відчув себе білою вороною. Люди не зрозуміли його, адже у них інші погляди.

«Тут я прожив усе своє життя: навчався, починав свою військову кар'єру. У мене друзі всі тут. Я - українець, як не крути, і не має значення якою мовою я розмовляю», - розповідає Богдан.